fbpx
Ірпінь, Особистості

Кохання, що перемогло смерть

Четвер, 30 Травня 2019 | 11:11

Ігор і Жанна готувалися до весілля. Навіть обручки купили. Аж ось страшна хвороба перевернула всі плани і життя. З таким діагнозом, який лікарі поставили Ігореві, в Україні виживає далеко не кожен, оскільки тут не роблять потрібних операцій, а лікування закордоном коштує величезних грошей.

Доки чоловік лежав у лікарні, а лік часу його життя ішов на дні, Жанна робила все можливе, аби врятувати кохану людину. Для цього довелося підключити всю країну і домогтися змін у законодавстві. «Наше кохання дивилося в очі смерті», – каже Жанна Остапчук і ділиться своєю історією боротьби за життя.

Доки не прийшла біда

Хлопець і дівчина подружилися ще школярами, коли проводили час у своїх бабусь на Житомирщині. З часом дружба переросла в кохання, котре не минуло й тоді, як обоє здобували освіту в київських вишах. Ігор вчився на інженера в КПІ, а Жанна освоювала міжнародну економіку в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. Для того, щоб хоча б десять хвилин побути разом, хлопець прибігав до коханої в перервах між парами. Жанна називає Ігоря романтиком і розповідає, як після пар він зустрічав її з величезним букетом троянд. Хлопець займався спортом, грав у волейбольній команді, що посідала по області призові місця. Високий, спортивний, він носив тендітну Жанну на руках. У такі моменти дівчина відчувала себе найщасливішою.

Пара мала розмаїте і насичене життя. Відвідувала виставки квітів і автомобілів, влаштовувала з друзями пікніки, подорожувала. Після завершення навчання Жанна деякий час працювала юристом у Києві. А пізніше влаштувалася на роботу в комунальному підприємстві «Ірпіньжитлоінвестбуд» при міській раді в рідному Ірпені. Ігор теж тут пішов працювати інженером з якості продукції в компанію «Планета Пластик».

Все у закоханих ішло чудово. Майбутнє бачилося їм щасливим, коли Ігор після багатьох років зустрічань нарешті переїхав до Жанни. Вони почали готуватися до весілля. Як кожна дівчина, Жанна мріяла про білу сукню і гарну церемонію, на якій зберуться рідні і друзі. Пара прагнула обвінчатися в церкві, аби любов, пронесену з дитинства, благословили небеса. Вони вже й обручки придбали. Але одного дня Ігор прийшов з роботи, сів вечеряти і… знепритомнів.

Боротися і не здаватися

Гострий лімфобластний лейкоз, іншими словами – рак крові другої стадії – такий діагноз поставили Ігореві лікарі. Жанна до сих пір пам’ятає той листопадовий день 2016 року, коли прозвучали страшні слова медиків. Ігор опинився у київській обласній лікарні у відділенні онкогематології.

«Мова йшла про довготривале і дороге лікування, – згадує Жанна. – У нас було відсотків п’ятдесят шансів, що після застосування високодозових хіміотерапій може наступити стійка ремісія, тобто хвороба перестане прогресувати».

Сім місяців Ігор проходив потрібне лікування. Проте стався рецидив. Тепер лікарі сказали, що чоловіка врятує лише трансплантація кісткового мозку. Дорослим людям таку операцію в Україні не роблять. Що діяти, ні Жанна, ні рідня не знали. Сума, необхідна для пересадки закордоном, становила 110 тисяч доларів. Звісно, таких грошей ні в кого з них не було.

«Для нас це були нереальні гроші, – розповідає жінка, – особливо враховуючи те, що майже мільйон гривень пішов на лікування чоловіка тут, у Києві. Зібрати його нам допомагали всі родичі і друзі. Дуже підтримало керівництво на моїй роботі і на фірмі, де працював Ігор. Адже лише місяць лікування хімією коштувало близько 120 тисяч гривень, не враховуючи інших препаратів, елементарних шприців, рукавичок».

Зі збором коштів на лікування в столиці допомагала вся Україна. Жанна звернулася до журналістів різних український телеканалів, які робили про них сюжети. Корисною стала і мережа «Фейсбук», де Жанна просила про допомогу всіх, хто її знає і не знає. Про їхнє горе дізналася вся країна. Жанні постійно телефонували, пропонували допомогу, надсилали гроші на картку Ігоря. Хтось привозив ліки, хтось безкоштовно надавав вату і рукавички. Чоловік потребував безупинного лікування. Адже підступна хвороба вразила кров, через яку могла поширитися по всьому організму. А тоді робити щось було б уже запізно.

Коли пролунала звістка про трансплантацію, Жанна розуміла, що таких коштів їм не знайти. Тому вона разом із такими ж друзями по нещастю звернулася до держави. Є така постанова Кабінету Міністрів, яка передбачає, що держава оплачує лікування закордоном, якщо його не можуть надати в Україні. Жінка одразу кинулася збирати пакет документів із чоловіковою медичною історією, а також довідки про доходи, які підтверджували, що необхідних грошей у них немає. Крім того, довелося об’їздити чимало гематологів, аби ті надали підтвердження, що не можуть вилікувати Ігоря.

Після подачі документів МОЗ мав розглянути їх на комітеті і вирішити, чи надавати допомогу. Однак ситуацію Ігоря розглядали довго, незважаючи на те, що він потребував термінової операції. Навіть хіміотерапії вже перестали діяти.

«Довелося влаштовувати мітинги, підключати ЗМІ, – згадує Жанна, – щоб примусити МОЗ розглянути наше питання. Нам щодня обіцяли, що його розглянуть і операцію оплатять. Але в таких обіцянках минуло майже три місяці! Зі мною під комітети приїздили батьки, друзі, мої колишні викладачі, всі, хто мене знав. Ми сиділи там на асфальті, жили під дощем у палатках. Ми просто вибивали ці кошти».

Потім через добрих людей Жанні вдалося потрапити на засідання комітету і поговорити з Володимиром Гройсманом. Вона ладна була стати перед ним і всіма присутніми на коліна, аби тільки врятувати кохану людину. Тоді на комітеті розглядали питання ще кількох десятків важкохворих, яких в Україні не могли врятувати. У той день, коли Жанна поговорила з Прем’єр-міністром, Верховна Рада прийняла зміни до закону «Про державний бюджет», до якого додала кошти на лікування таких людей. Залишалося дочекатися, коли його підпише Президент. Однак жінка не могла просто чекати. Два тижні вона з однодумцями стояла під Адміністрацією Президента з плакатами і рупорами, в які просила Петра Порошенка підписати закон. Знову «Фейсбуком» запустили флешмоб, до якого долучилася вся Україна. Люди, доведені до відчаю, вже не мовчали.

Коли закон нарешті був підписаний, Жанна з Ігорем вилетіли до Туреччини.

«Я тримала його за руку і молилася»

В Анталії за пересадку кісткового мозку Ігоря взявся поважний в Туреччині і США професор Йенер Коч, який більше 15-ти років займався такими трансплантаціями. У хворого українця взяли необхідні аналізи, провели потужну хіміотерапію, щоб убити його кістковий мозок. Це потрібно для того, аби запустити новий.

У момент пересадки Жанна була поруч із чоловіком. «Доки він, під’єднаний до апаратури і з катетером в шийній артерії, через який вводять кістковий мозок, ледь реагував на все, що відбувається довкола, – розповідає жінка, – я тримала його за руку і молилася».  Так минули усі дві години операції.

Потім настав період реабілітації. Ще місяць Ігор і Жанна жили в спеціальному ізольованому боксі, з якого їм не дозволялося виходити. Чоловіка безперервно капали різними препаратами. Йому не можна було нічого їсти у звичайний спосіб, лише приймати поживу внутрішньовенно.

Після виписки з лікарні вони ще кілька місяців жили в лікарняному готелі, розташованому неподалік від клініки. Тут Ігор потрохи набирався сил. Спочатку він був настільки слабким, що прогулянки на свіжому повітрі тривали лише по дві хвилини. На обличчі і він, і Жанна носили маски, щоб не підхопити ніяких бактерій. У приміщенні, де вони мешкали, по три-чотири рази на день проводилося прибирання.

Коли жінці потрібно було їхати на Україну, до Ігоря приїздили по черзі то його мама, то її. Жанна вдячна, що керівництво ставилося з розумінням, і її відпускали з роботи для того, щоб бути біля чоловіка.

Віра і любов допомагають

Півтора роки минуло після трансплантації. Тепер Жанна не може натішитися, що коханий вдома, поруч із нею. Вона згадує, як приходила в порожню оселю, доки він лежав у лікарнях, дивилася спільні фото і плакала. Після хвороби у здоров’ї Ігоря є певні ускладнення. Серце Жанни весь час завмирає, якщо його температура підскакує вище норми від звичайного ОРВІ. Адже вона знає, що імунітет чоловіка ще доволі слабкий, і будь-яка інфекція може бути смертельною. Проте вона щаслива, що вони разом.

«Про більше кохання годі мріяти, – каже вона. – Почуття у нас геть не змінилися. Хоча три роки ми в таких стражданнях і горі провели. Але стали ще сильнішими».

Доки організм Ігоря набирається сил, чоловік більшу частину часу проводить вдома. Веде домашні справи, а вечорами зустрічає її з роботи. Жанна не може нахвалитися борщем, який він готує. У березні Ігор відсвяткував своє тридцятиріччя. Поруч були лише найближчі: кохана, батьки і друзі, які не залишили в скрутну хвилину. Коли чоловік захворів, Жанна пообіцяла, що вони будуть святкувати його ювілей, і в нього все буде добре. Так і вийшло.

Інколи люди проходять випробовування задля того, щоб потім допомагати тим, хто у них потрапляє. Зараз Ігор і Жанна так і роблять. Вони консультують і налаштовують на позитив тих, хто до них звертається за підтримкою. Багато людей телефонують або знаходять їх у соцмережах. Для тих, хто опинився в біді, інколи багато важить інформація. До того ж, пара допомагає шукати кошти, розміщає пости з проханнями про допомогу у «Фейсбуці». Люди відгукуються, оскільки знають, що це не шахрайство. Жанна ділиться контактами клініки, де оперували Ігоря. До речі, їхній турецький професор вже двічі приїздив до України, щоб безкоштовно консультувати наших лікарів і пацієнтів.

Відомий гематолог Йенер Коч вважає, що 70% успіху залежить від віри пацієнта в себе і віри в нього інших. Жанна теж говорить: «Рак – це страшна хвороба. Однак віра, підтримка, любов і наполегливість здатні перемогти її. Ми стукали в усі двері, робили все, що могли. Я вважаю, заради порятунку найдорожчої людини не гріх просити. В ті важкі часи я віддала все, що могла. Не знаю, звідки й сили взялися. Тому бажаю тим, хто зіштовхується зі страшним діагнозом, не опускати руки. Бо розчарування і зневіра призводять до поганих наслідків. Треба боротися».

Тепер Ігор та Жанна мріють про дитинку. Їм ще потрібен час для повного одужання. Але вони вже радіють життю. А нещодавно побували на виставці ретроавтомобілів, якими захоплювалися до хвороби. Їхнє кохання дивилося в очі смерті, але змогло вистояти і перемогти.

 

Тетяна ГЛАДИШ

Понеділок, 04 листопада 2019
16:09

В Ірпені відбудеться дитячо-юнацький форум М18

30  листопада  в  Ірпені  відбудеться  дитячо-юнацький форум М18 «МЕНШІ 18 – МИ МОЖЕМО БІЛЬШЕ!».  В цей  день місцеве самоврядування ...

П’ятниця, 30 Жовтня 2020
10:33

425 НОВИХ ХВОРИХ НА КОВІД В ПРИІРПІННІ ОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ

Про це повідомляється на сторінці «СімейниЙ лікар.Ірпінь» у Facebook. Статистика хворих на коронавірус: • Ірпынь -340; • Ворзель - 21; ...

Понеділок, 11 листопада 2019
10:57

У Гостомелі відтепер дві карети швидкої допомоги

Відтепер дві бригади екстреної медичної допомоги, які працюють в Гостомелі, та на добу здійснють в середньому від п’яти до п’ятнадцяти ...

Четвер, 15 Жовтня 2020
12:14

«Ковідний пакет» – безкоштовна медична допомога

Пацієнти з підозрою на коронавірус можуть безкоштовно зробити комп'ютерну томографію і рентген — вони тепер увійшли до так званого «ковідного ...