fbpx
Новини, Особистості, Слайдер

Сергій Даніш: затвердити межі Коцюбинського на основі листа-прохання неможливо, потрібні підтверджуючі документи і вони у нас є

П’ятниця, 05 листопада 2021 | 20:09

Понад 10 років боротьби, побиті активісти, спалені машини і політичні перевороти – це велика історія одного маленького селища Коцюбинське, що під Києвом. Якщо дивитися на нього із висоти пташиного польоту, то селище наче острівець, який оповитий гектарами Біличанського лісу, боротьба за який триває не один рік. Де-юре – це вже Київська область, хоча у Google Maps видно, що межа Києва закінчується тільки за Біличанським лісом, біля річки Ірпінь.

Нещодавно усіх не байдужих і байдужих сколихнула новина про те, що Бучанська районна рада затвердила межі Коцюбинського, а очільник селища Сергій Даніш подав документи на реєстрацію у Держгеокадрастр. У Київській міській раді назвали такі дії перевищенням повноважень та пожалілися правоохоронцям, закликавши їх негайно втрутитися. А у Коцюбинському не піддаються паніці, бо стверджують, що все не тільки справедливо, а й законно.

Редакція «Ірпінського Вісника» вирішила дізнатися, які ж вони сьогоднішні реалії Коцюбинського і поспілкувалася із головою селищної ради Сергієм Данішем.

Сергію Павловичу, яка насправді ситуація? На чиїй стороні правда?

Багато років накручувалася медійна історія, що начебто Коцюбинське – це анклав, що Коцюбинське – це 87 гектарів… але все це не відповідає документальній дійсності. Якщо проаналізувати все те, що пишуть наші опоненти протягом останніх років, то це просто набір чиїхось слів і думок, які нічим не підтверджені. Бо де ж підтверджуючі документи? На сьогоднішній день усі підтверджуючі документи має лише Коцюбинська селищна рада.

Звичайно, що Київ має великий інтерес до Коцюбинського. Вони (Київська міська рада – ред.) уже довго рухаються у напрямку, щоб поглинути селище так само, як поглинули Пущу-Водицю, Жуляни, Троєщину та Бортничі. Проте, відмінність у тому, що ці населені пункти були у підпорядкуванні Києва, а Коцюбинське завжди залишалося у Київській області. Нас поглинути набагато важче.

Оскільки, громада обрала нас, довірила управління населеним пунктом, то бачу своїм завданням відстояти межі Коцюбинського. Розумієте, ми зараз спілкуємося з вами у селищній раді, а у кадастрі (Держгеокадастр – ред.) світиться, що це київська земля. Вони привласнили вулицю Валентина Пономарьова, проголосували за те, що Пономарьов – їхній діяч, а він насправді був директором нашого будівельного заводу і вулиця раніше називалася Будівельна.

То які ж інтереси у київської влади?

Забрати зелені зони. Їх цікавить виключно ліс. По Варшавській трасі (траса Київ-Варшава – ред.) за Пуще-Водицею минулого року повністю чистили і вирубували ліс. У жодного активіста не виникало питання, що там рубають чи що взагалі відбувається. У Києві кожний день знищуються паркові зони. Якщо забудувався один парк Наталка, то знищилося пів Голосіївського парку, який знаходиться безпосередньо у Голосієво. Ось, нещодавно проїжджав Святошин і на вулиці Верховинній спилюють сосни та забудовують територію.

Тобто, Коцюбинське – це просто медійна історія, на якій спекулюють і грають. Вони уже почали ділити землі між собою, ця інформація неофіційно поширюється в певних колах. Якщо хтось із жителів Коцюбинського думає, що київська влада буде піклуватися про населення, то запевняю – ні. Школа тут не з’явиться, дороги ніхто ремонтувати не буде. Не раз закликав усіх поїхати на екскурсію у село Жуляни – там й досі по коліна ями.

Яка основна аргументація у влади Києва? Як вони пояснюють боротьбу за Коцюбинське?

Начебто відбулися громадські слухання, куди прийшли 500 жителів Коцюбинського і попросилися до Києва. Хоча, у всіх документах за останні 10-20 років вказано, що для такого рішення має бути погодження селищної ради. Жодного погодження не було.

Межа Києва затверджена тільки київським Виконкомом у 70 роках, тобто, законної юридичної процедури рішення не пройшло. Так, лісопаркову зону обслуговує київське комунальне підприємство, але вони не є власниками землі, вони просто спостерігають і доглядають за деревами, але власниками ніколи не були. Хоча, їх закликали привести документи до ладу та землю вони за собою не оформили. Чому? Бо не було підстав це зробити, бо треба від чогось відштовхуватися. А у нас є усі правоустановчі документи на нашу межу, на нашу територію і ліс.

У якому стані знаходиться ліс зараз?

Як на мене, наші органи один одному заважають. Якщо це Національний парк, якщо ми хочемо його зберегти, то, мабуть, треба лісникам дати фінансування і дозволити прибирати цей ліс?

Наприклад, ми звертаємося до лісників з проханням вирізати сухостій, а вони кажуть – нам Нацпарк не дає дозвіл і погодження. Органи, які наразі займаються лісом, своєю бездіяльністю знищують свій же ліс. Не обов’язково спилювати, щоб знищити дерева, за ними можна просто не доглядати і вони самі попадають.

Чому особисто для Вас важливо зберегти Коцюбинське?

По-перше, це – історична пам’ятка! У селища є своя історія, яка має залишитися на мапі. Тут багато корінних людей, тут цілі покоління.

По-друге, я тут виріс. Усе своє свідоме життя я прожив у Коцюбинському і коли був малим – до нас приїздили хрещені з Києва. Пам’ятаю, як вони пили нашу воду з-під крана і казали, що у Києві це неможливо. Пригадую, як ходили у ліс смажити шашлики, збирати конвалію і гриби, чи просто гуляти і слухати спів пташок. Тому хочеться це все зберегти.

По-третє, у селища є можливість стати процвітаючим. Коцюбинське не бідне і розташоване у досить чудовому місці, відразу під столицею у зелених насадженнях, які просто треба привести до ладу. У нашої малої громади є усі перспективи зробити цю громаду заможною і самодостатньою. Але якщо сюди зайде Київ – лісу тут не залишиться. І цьому є підтвердження, хто що б не говорив.

Чому до Вас нікому не вдалося зберегти Коцюбинське та відстояти межі раз і назавжди?

Я живу у селищі майже все своє життя і нас постійно тягнуть у Київ, але громада ніколи не давала згоду, щоб підпорядковуватися Києву. Знаєте, коли ти сам собі господар, коли всі усіх знають, коли кожний громадянин бачить, що відбувається насправді – так набагато комфортніше і краще. Бо, коли ти приєднуєшся до чогось великого – там тебе і не знають, і не бачать, і не чують, а ти втрачаєш свою історію.

Причин багато, чому не вдавалося, але одне я знаю точно – Коцюбинське ніколи не хотіло до Києва. Наприклад, ми можемо поїхати у Пущу-Водицю і подивитися, що там змінилося за останні 15 років і побачити, що там нічого не змінилося. Окрім того, що з’являються новобудови. Навіть асфальт не поміняли, нічого нового не збудували, з’явився пологовий будинок, але і той приватний. Приватний можуть і у нас збудувати, ми будемо цьому лише раді і будемо сприяти. Для цього не обов’язково підпорядковуватися Києву.

Як гадаєте, після офіційного встановлення та затвердження меж Коцюбинського, Київ заспокоїться?

То питання до опонентів. Вони ж на цьому гроші заробляють, їм платять, щоб вони писали погані новини. Але хай пишуть, не пишуть лише про тих, хто нічого не робить, а наша справа – робити роботу, виконувати свої обов’язки, відстоювати інтереси громади і селища.

Писати – то ж не робити. Вони мали можливість показати на що здатні, мали на це час, але тільки розікрали наш бюджет і зупинили розвиток селища. У них було завдання знищити Коцюбинське з мапи країни. Проте, завдяки активним жителям селища, які нас підтримували і їздили з нами по судах, які не втрачали надію, Коцюбинське зберегло свою автономність і географію.

Скоро селище відновить свої історичні межі. Вірніше, воно вже відновило, бо Бучанська районна рада затвердила їх. Хочу уточнити, що районна чи обласна рада не можуть затвердити межі лише на основі листа-прохання, потрібна низка підтверджуючих документів, які оскаржувалися у судах і мають юридичну силу, і вже на підставі них установлюються межі. У нас все є, все законно.

Чи збільшилося за останні роки населення Коцюбинського?

Так, збільшилося, це правда. І на це вплинули різні ситуації: і події на сході країни, і те, що у столиці є більше шансів заробити грошей. Люди з різних регіонів їдуть до нас жити. Знімають житло і працюють у Києві або купують квартири у нас, щоб потім працевлаштуватися у столиці. І це факт, бо у нас будується новий комплекс і проблем з продажом квартир немає. Люди дізнаються про Коцюбинське, знайомляться з історією селища і їм подобається жити саме під столицею. Люди тут мають більше впливу на владу, ніж матимуть на владу Києва.

Чого не вистачає Коцюбинській громаді, щоб бути процвітаючою і успішною?

У нас є гроші на розвиток, але для того, щоб він був більш швидким і успішним, хотілося б, щоб гроші громади, йшли в громаду, а не в Київ. Бо хтось перед цим зробив якісь аферистичні дії. Коли гроші підуть до нас у бюджет, з’явиться можливість і швидше відремонтувати наш медичний заклад і купити туди необхідне обладнання. Якщо зараз я планую це зробити за 3 роки, із сьогоднішнім бюджетом, то з більшими надходження, я зроблю це за рік. Також у нас з’явиться можливість швидше добудувати школи і побудувати дитячий садочок. Це те, що ми обіцяли нашим людям і те, над чим ми зараз працюємо.

Що вдалося зробити за останній рік? Які плани на майбутнє?

За останній рік нам вдалося стати на ноги, бо лише з нового року ми є окремою територіальною громадою, тому, було багато викликів. Рік підходить до кінця, скоро будемо підводити підсумки і я вважаю, що ми впоралися.

Створили Управління освіти, культури, молоді, спорту та туризму, а також Управління соціального захисту населення, переєстрували людей за місцем їх фактичного проживання, закінчили облаштовувати сквери та парки, відремонтували класи та їдальню у школі, ремонтуємо харчоблок. Наступного року плануємо відремонтувати спортивні зали, зробити ремонт в ДЮСШ, а далі – по потребах.

Наразі головна мета – відвоювати межі, відстояти законне право та встановити історичну справедливість. Отримувати податки у наш бюджет і з цих податків та бюджету створювати людям краще життя. Наступного року і котельню плануємо модернізувати і каналізацію по приватному сектору встановити. Бо всі лише обіцяли, а ми маємо зробити. Тому планів багато.

Що б Ви сказали своїм опонентам? Громаді?

Опонентам не хочу нічого казати. Уже було достатньо часу говорити і у їхніх діях та кроках немає нічого, окрім, відпрацьовування київських коштів на злиття селища. Навіть, ті депутати, які прийшли від партії «УДАР» відстоювати інтереси селища і громади, все, що робили – повторювали лозунг  «Приєднаємо до Києва». А життя як зміниться, якщо приєднати? Одними лозунгами покращиться медицина?

Громаді хочу сказати, що все і відразу не виходить, але обіцяв і обіцяю, що докладемо максимум зусиль, аби за ці роки змінити життя у Коцюбинському на краще. Вітаю, що ми такі є, що ми самобутні, але на все інше треба трішки часу і терпіння!

До речі, ви (Ірпінський Вісник – ред.) з Ірпеня? То позаочі кажуть, що ми хочемо до Ірпеня – ми не хочемо, ми самостійні, ми окремо! (посміхається)

 

 

Вівторок, 12 Жовтня 2021
18:10

Дощі та тумани: завтра у деяких областях України значно погіршиться погода

Вночі та вранці 13 жовтня 2021 року у західних областях очікується туман, видимість 200-500 м. Про це повідомили у пресслужбі Державної служби ...

Неділя, 30 Червня 2019
10:59

Купатись чи не купатись?

В ірпінських водоймах якість води не відповідає санітарним нормам. Ірпінський міжрайонний відділ лабораторних досліджень повідомляє, що за ...

Середа, 18 Березня 2020
23:55

Кількість хворих на коронавірус збільшилась до 16 осіб

Станом на 22:00 18 березня в Україні зафіксовано 16 випадків COVID-19: Чернівецька (10), Житомирська (1), Київська (2), Донецька (1) області ...

Четвер, 02 Квітня 2020
22:06

В Україні зафіксовано 897 випадків коронавірусної хвороби COVID-19

МОЗ повідомляє: В Україні зафіксовано 897 випадків коронавірусної хвороби COVID-19 За даними ЦГЗ, станом на 22:00 2 квітня в Україні 897 ...