Ірина Коляденко: я не вважаю, що 2021 рік – найщасливіший рік мого життя

Українська спортсменка, яка потрапила до спорту за збігом обставин! Олімпійська призерка, яка вміє робити подарунки! Молода дівчина, яка з дитинства самостійно приймає дорослі рішення! Почесна жителька Ірпеня у 23, яка дійсно цього заслужила! І все це про нашу землячку Ірину Коляденко для якої 2021 рік став знаковим, але, як сама вона каже, не найщасливішим у житті. Чому спортсменка так вважає – ексклюзивно розповіла редакції «Ірпінського Вісника».

Перемога на Олімпійських іграх, нова квартира, 100 тисяч на ремонт, власний автомобіль, звання Почесної жительки Ірпеня у 23 роки! 2021 – найщасливіший рік життя чи рік, про який кажуть «моє життя більше не буде таким, як було до»?

Я не вважаю, що 2021 рік – найщасливіший рік мого життя. Я стільки працювала для того, щоб це все мати. Думаю, що все-таки – це моя праця і мої результати вплинули на ці здобутки. Я працювала 11 років, щоб отримати це все і хай, навіть, у 23 роки.

Ви розповідали, що боротьба сама обрала вас, а не Ви її. Як вважаєте – це випадок (збіг обставин) чи доля, що Ви пов’язали своє життя з вільною боротьбою?

Думаю, що це збіг обставин, тренер просто запросив мене на тренування. Спочатку мені не дуже сподобалося, бо було дуже важко. Я не звикла так працювати, адже до цього моменту жодним видом спорту не займалася. Але досить швидко звикла до дівчат, до тренера, до навантажень і продовжила далі займатися професійною боротьбою.

Після перемоги на Олімпійських іграх, а особливо після того, як Ви подарували отриману квартиру своєму тренеру, увага до вашої персони збільшилася, як і у суспільства (впевнені, що підписників у соцмережах побільшало), так і в журналістів. Як Ви ставитеся до цього? Відчуваєте якісь зміни і вторгнення в особистий простір чи навпаки все лайтово, але з’явилося більше відповідальності, як у медійної особи?

Звісно уваги стало більше, але підписників не так уже й багато. Коли я повернулася з Олімпійських ігор мою електронну скриньку та акаунти у соціальних мережах Facebook, Instаgram зламали. Я відновила пошту і Facebook, а в Instаgram створила нову сторінку і зараз над нею працюю.

Значно побільшало уваги від суспільства, мене впізнають на вулиці, особливо в Ірпені. Дуже багато людей вітають до цих пір, хоч стільки часу пройшло, але все одно підходять і вітають, кажуть, що пишаються мною. Мені дуже приємно і я, звісно, нікому не відмовляю у спілкуванні.

Напевно, я все-таки цього хотіла, щоб моя персона стала більш популярною, щоб більше уваги приділяли моїм досягненням і мені, як спортсменці.

Бути вдячною, думати про інших, зважувати рішення, не боятися ризикувати і лишитися ні з чим, легко віддавати і приймати важливі дорослі рішення – це заслуга і вклад спорту, боротьби, зокрема, чи виховання дідуся і бабусі?

Я самостійно приймаю дорослі рішення ще із самого дитинства. Так, я росла з бабусею і дідусем, але у 12 років переїхала до Харкова вчитися і з того часу живу самостійним дорослим життям. Оскільки, мені приходилося ще тоді приймати для себе дорослі і важливі рішення, то зараз це не створює жодного дискомфорту.

Любити і ненавидіти вільну боротьбу водночас – вам таке відчуття знайоме? Адже за медаллю і визнанням є ще й травми, операції, певні обмеження. Як справляєтеся із складними переломними моментами? Хто підтримує?

Так, звісно, є таке. Коли перемагаєш – тебе переповнюють емоції, ти любиш цей спорт. А коли за перемогою стоїть пекельна праця, не тільки твоя, а всієї великої команди, цей піт, ця кров і час, які віддають люди, які віддаю я, то буває непросто морально. Але з переломними моментами справляюся тільки завдяки характеру і волі до перемоги. Це допомагає пережити неприємні моменти та травми, хоч це нелегко. Але мене завжди підтримує моя сім’я і значну роль відіграє велика підтримка тренера.

Досить часто з вами можна побачити представників влади Ірпеня. Часто вас на заходах, окрім тренера, звісно, супроводжує мер Ірпеня. А екс очільник міста Володимир Карплюк спільно зі своїми партнерами та мером й взагалі подарували вам квартиру та гроші на ремонт. Як ви це називаєте і пояснюєте? Це просто визнання владою своїх земляків, які прославляють місто? Чи це дружні відносини, які тривають не один рік?

Так, Олександр Маркушин та Володимир Карплюк підтримують мене і робили це із самого початку. Це вже дружні відносини, можна сказати. Також вони підтримують інших спортсменів у нашому місті і мені це дуже приємно. А ще приємно, що мене підтримує не тільки влада, а й дуже багато людей, які проживають в Ірпені.

Коли спортсмена підтримує влада міста – люди знають, що такі спортсмени існують і що є кому прославляти наше місто, нашу країну. Вважаю, що це вагомий приклад для інших міст, що можна інформувати населення не лише про проблеми чи здобутки міста, а й про те, що у місті є діючі спортсмени.

До речі, на якому етапі ремонт? Хто допомагає?

Ремонт ще не розпочався, оскільки, будинок не введено в експлуатацію.

Як воно стати почесною жителькою Ірпеня у такому молодому віці? Є відчуття наче Ви уже дуже поважна і набагато старша своїх років?

Я думаю, що заслужила це звання! Бо на всіх міжнародних змагання піднімаю прапор не тільки нашої країни, а й нашого міста. Та й нагороди все-таки везу до нашого міста. І тому мені приємно, що визнали мене, як почесну жительку Ірпеня. Вважаю, що заслужила це звання, незважаючи на юний вік. Мені здається, якщо людина заслужила визнання, то у будь-якому віці можна присвоїти звання і не обов’язково чекати до 50-ти, 60-ти чи ще до якогось віку, а можна й у 15 років присвоїти, якщо людина заслужила, або, як мені, у 23 роки.

Як здоров’я, як фізичний і моральний стан наразі?

Здоров’я добре! Оскільки, я травмувалася на Олімпійських іграх, а саме повністю розірвала передню хрестоподібну зв’язку, то після повернення в Україну відразу зробила операцію і зараз відновлююся після неї.

Моральний стан теж вже добре, я потихеньку відходжу від Олімпійських ігор, мої нервові клітини відновлюються, тому все гаразд (посміхається).

Які дівчачі радості є у житті поза спортом? Чим себе балуєте?

Я не можу сказати, що я себе чимось балую. Не купую собі нічого дорогого, бо не маю такої потреби. Все як у звичайних людей: речі, їжа ну і звісно відпочинок. Ідеальний день відпочинку – це сходити в кіно або на шопінг. Також у моєму житті є місце для сауни та бані, часто там буваю після тренувань, щоб відновитися.