fbpx
Новини, Особистості, Слайдер

Музикальний психолог Володимир Хоменко: на поранену душу подорожник не накладеш, а музику – можна і вона допоможе

Вівторок, 11 Січня 2022 | 10:30

Колись, у 2000 році, він 3-річним малюком з родиною переїхав з Молдови до Ірпеня і відважно заявив мамі, що «буде у телевізорі». Мама посміхнулася і обережно пояснила маленькому Вові, що туди всіх не беруть. Його це обурило і хлопчик твердо підкреслив, що він – не всі! А як відомо, вустами малюка говорить істина і Вова таки довів, що його слова не пустий звук.

У 2021 році 23-річний Володимир Хоменко був частиною наймасштабніших шоу України і його часто, як справжню зірку, показували по телевізору. Проте, дорога до свого «Я» важка і терниста, а за руку на головні сцени країни ніхто не веде. Лише наполеглива праця, віра в себе та бажання не зрадити свою мрію дають гідний результат.

Про те, як не опускати руки і вперто йти до своєї мети, вміти програвати та продовжувати вірити у свої сили і талант. Про те, як Монатік вчив не нервувати і шукати своїх, а Тіна Кароль показала дорогу на сцену, відвівши туди за руку, а також про те, як бухгалтерія привила любов до психології і як в одній людині можуть вживатися і музикант, і психолог та найголовніше – про роботу з підлітками – редакція Ірпінського Вісника поговорила з учасником шоу Голос країни та Танці з зірками, ірпінським підлітковим психологом – Володимиром Хоменком.

Голос країни, Танці з зірками, вступ до Національного університету імені Тараса Шевченка, посада психолога і наставництво для 30 дітей – це найщасливіший рік життя чи рік, про який кажуть «моє життя більше не буде таким, як було до»?

Для мене це рік, коли я став ближчим до того, до чого так довго йшов. Скоріше за все – це рік, який кардинально змінив моє життя. Хоч, зміни розпочалися ще з другої половини 2020 року та у 2021 рік я увійшов повністю, як новий я. І вперше у моєму житті реалізувалися усі поставлені цілі.

Цілі – як плани на рік чи цілі всього життя, ті, що з дитинства?

Були цілі і мрії з дитинства – такі як спів, музична кар’єра та Голос країни, а були й інші. Найцікавіше те, що я вперше в житті робив карту бажань. Пам’ятаю, ми з сестрою сиділи у неї в кімнаті, обирали, вирізали та вклеювали картинки з бажаннями, які хочемо візуалізувати, а потім вішали ці карти на двері своїх кімнат і щоранку, прокидаючись, дивилися та мріяли. Але це тривало недовго, потім я зняв ту карту, десь поставив і забув.

Проте, декілька місяців тому, я знайшов її і дуже здивувався, бо майже все, що там було – здійснилося! Це і той самий Голос країни і виступи, було багато картинок з концертами, якраз концертів і виступів стало більше, бо мене запросили на Танці з зірками. Крім цього, вступ до університету, куди я і не думав, що потраплю, а документи подав просто, щоб використати 5 спробу подачі.

Тому можу сказати, що карта бажань працює і рекомендую спробувати зробити всім (сміється).

Який відбиток наклали на тебе ці всі події і проєкти?

Тут є дві сторони. По-перше, стало менше часу, по-друге, з’явилося більше відповідальність перед іншими та  вимог до себе.

Наприклад, раніше до Instagram я ставився не дуже серйозно, заходив туди, коли мені хотілося, інколи щось постив, інколи – ні і взагалі не фільтрував що саме виставляю. Тепер ситуація трохи змінилася, бо з’явилася певна цензура і це не через те, що я тепер обманюю чи прикидаюсь іншим. Просто тепер не вважаю доречним щось показувати, адже на мене підписано багато дітей.  Хоч, я і не вважаю себе публічною особою чи супер медійною особистістю, але не хочу стати для інших каталізатором чогось не того. Хочеться бути корисним.

Якось я був на майстер-класі співачки Альони Альони, де вона розповідала про те, як важливо розуміти, що глядачі чи слухачі будуть більше розуміти чи слухати музику і дивитися кінофільми, які створює цей митець, лише тоді, коли будуть близькі з ним по духу. Тому дуже важливо розуміти, який меседж ти несеш у своїх соціальних мережах і мені доводиться ретельно слідкувати та фільтрувати.

Крім цього, з’явилося багато вимог щодо музики. Раніше я творив, можна так сказати, для себе і не задумувався чи вона сподобається. Мені хотілося написати, я писав і все. Тепер з’явилося багато людей, які слухають мою музику і відповідно з’явилися вимоги до якості музики, до записів, до меседжу, який я несу.

Чому на Голосі країни ти обрав саме команду Монатіка? Це – мрія чи емоція?

Це була і мрія, і емоція після виступу, але вирішальним звичайно стало спілкування після виконання пісні. Коли я виходив на сцену, то взагалі не розумів, що зі мною відбувається і звісно хотів, аби повернувся хоч хтось. Проте, не очікував, що повернеться більше однієї людини і мені доведеться обирати. Тому я був розгублений дуже, оскільки, не думав, що на мені буде така відповідальність. Ну і вже в процесі спілкування мені щось підказало обрати Дмитра Монатіка.

Чесно кажучи, слова суддів відіграють велику роль і впливають на подальший вибір учасника. Ти виходиш на сцену ніким і коли до тебе повертаються відомі люди та ще й починають за тебе боротися – це нереальне відчуття і щось всередині тобі підказує до кого з них йти.

Які основні цінності чи правила в роботі ти виніс для себе у співпраці з Монатіком?

Насправді я багато чого навчився у Монатіка. Якщо говорити про ТОР-3, то перше – це правильно налаштуватися на виступ. Він побудував правильний діалог, де навчив мене не нервувати. Хоч я і психолог, але ж все-таки людина, у якої надбагато емоцій. Я дуже сильно нервував перед кожним виступом, але Монатіку вдалося знайти правильні слова, щоб мене заспокоїти. Тому на прямі ефіри я виходив майже без нервів. Безумовно я переживав, щоб все зробити добре, але вже не було паніки і мандражу.

Друге – це робота у команді. З нами працював не тільки він, а й його команда. У тому числі і дружина, яка є його менеджером, та PR-менеджер і музиканти. Тут ідеально підходить цитата із пісні Тіни Кароль «найти своих», бо він своїх знайшов. Про що неодноразово наголошував і нам, що у творчості артиста головне – знайти своїх. Оскільки, важливу роль відіграє не тільки артист, а й люди, які його оточують, важливо, щоб ці люди були своїми, які розуміють артиста і його меседж. І ось у моєму житті поступово з’являються і залишаються ці свої.

Ну і третє – це не підлаштовуватися під стандарти. Монатік наголошував не одноразово, що тільки тоді, коли перестав підлаштовуватися під стандарти, і почав робити те, що йому подобається, тільки тоді його музика стала популярною. І це важливо – робити те, що тобі хочеться і робити те, в чому ти органічний, а не по формулі, бо так треба.

Які стосунки з Монатіком і командою зараз?

З командою продовжуємо спілкуватися, маємо спільний чат, де переписуємося. Дмитра Сергійовича не турбуємо, але час від часу він запрошує нас на різні проєкти. Наприклад, ми ходили на передпоказ його фільму, а крайній раз бачилися і спілкувалися на Танцях із зіркам, де ефір був присвячений йому. Немає такого, що закінчився проєкт і все, він нас більше не знає… Ми знайшли своїх людей на цьому проєкті – і це найголовніше!

Співачка Кола, яка була у нашій команді, раніше вже брала участь у Голосі, і якось сказала нам, що такого експіріенсу, який був у цьому році у плані команди і такої дружби в команді, у неї ще жодного року не було. З більшістю людей ми спілкувалися ще із кастингів. Перша людина з якою я там познайомився – була Женя Сємьохіна, з нею я співав на батлах і продовжую спілкуватися зараз, був у неї на концерті. Потім познайомимвся із Настею Буханцовою та із Любою Дробиною. Згодом до команди Монатіка потрапив Саша із групи Mountain Breeze, з яким я колись був на кастингу Х-Фактора і відповідно вже був заочно знайомий.

Якось так відбулося, що ми зібралися і зрозуміли, що у нас все не так, як у інших команд, більш душевніше. Ми разом дивилися усі ефіри вдома у Маши Рак, постійно десь збиралися. Наш особливий зв’язок у команді відмітив і Монатік. Пам’ятаю, коли був перший прямий ефір, глядачам якраз показували рекламу, а нас готували на сцені для виходу в ефір. Це якраз було перед оголошенням того, хто пройде далі, а хто залишиться. Ми уп’ятьох стояли і раптом обнялися, щось там жартували, біля нас ще стояв Горбунов, і в цей момент Дмитро Сергійович зняв сторіс, яке виклав у свій Instagram. Він там сказав щось типу «я не розумію, що не так з цими людьми і як вони так сильно дружать, що за декілька хвилин до оголошення того, хто вилетить з проєкту, вони не нервують, а обіймаються». А ми просто раділи один за одного і підтримували.

Особисто для мене Голос країни – це не про перемогу і кубок, це про експіріенс, про досвід, це – про людей. Не важливо на якому етапі ти вийдеш з проєкту, важливо за цей період зробити максимум.

Потім у твоєму житті були Танці з зірками! Як це трапилося?

Я не ставив цей проєкт за ціль, але одного разу Кола розповідала про нього і я подумав собі, що це був би прикольний досвід.

І якось дзвонить мені менеджерка, яка займалася нашою командою на Голосі країни, і питає чи буду я співати у Танцях? Я не відразу зрозумів, що мене запитали, але коли зрозумів, то про вагання не могло бути й мови. Пропозиція надійшла поскред серпня, а вже 5 вересня був перший ефір, все сталося швидко.

Як гадаєш чому саме тебе запросили на цей проєкт?

За моєю інформацією, мене затвердили одного із перших. Є продюсер Могилевський, який відповідає за музичну частину Танців з зірками, і він разом з Русланом Квінтою якось був на Голосі країни. Коли перед новим сезоном танців вони обирали новий склад вокалістів, то шукали когось із унікальним тембром, ось, їм і порадили мене.

Можливо, мене запросили у цей проєкт, бо мій голос не подібний на інші. Я вчився співати сам і робив це на прикладі унікальних виконавців, таких, як на Джеймс Артур та Сем Сміт. Я маю багато фішок, запозичених то в одного, то в іншого вокаліста, плюс додав чогось свого і тепер маю свої унікальні фішки.

Чи була якась особлива підготовка до цього проєкту чи тут якраз спрацювали настанови Монатіка?

Тут був інший експіріенс. Все було по-іншому, бо у Голосі країни ти маєш показати свій голос, а у Танцях з зірками – уміння підлаштовуватися. Тут вокал – це інструмент, який додатково передає настрій та ідею танцю. Тобто, важливо було не так показати свій голос, як налаштуватися на одну хвилю з тими, хто танцює, і зрозуміти в чому ідея та характер, що потрібно передати. На цьому проєкті я навчився підлаштовуватися під когось, під конкретне завдання і не давати волю імпровізації.

Наприклад, я пам’ятаю, що на першому ефірі співав для Олексія Суровцева і Дмитра Кадная. І якщо у Суровцева було легше із формою пісні, то для Кадная я співав пісню співака Prince, досить складну для мене через момент, де потрібно було чмокнути 3 рази. У його танці були рухи під кожний такий чмок і якщо б я цього не зробив з якихось причин, то рухи були б не логічними. Тому я всю пісню був у напрузі і боявся не забути чмокнути 3 рази (сміється).

Як відбувалися репетиції з учасниками?

У вівторок нам озвучували пісню, у середу нам розповідали у чому ідея номеру, на яких словах що і як має відбуватися, де треба ніжніше, де сильніше, ми намагалися це все передати і записували форму пісні для репетицій. Форма потрібна ще й для того, щоб скоротити пісню, адже композиція всередньому триває 3 хвилини, а танець – 1,5 хвилини, тому, треба адаптувати. Потім цю форму давали танцівникам для репетицій, а вже із самими учасниками ми репетирували у день ефіру.

Тобто, у нас була всього одна репетиція на генеральному прогоні, там де ми вже бачили танцівників і глядачів. Нерви ми якраз залишали на цьому прогоні, а в ефірі вже все було ок.

Коли до Бучі приїжджала Тіна Кароль і обрала тебе серед інших діток та вивела на сцену – це був випадок чи доля так підказала, що відтепер сцена – це частина твого життя?

Я не вірю у долю! Якщо людина вірить у долю, то перекладає відповідальність за свої вчинки на когось, хоч я і вірю, що в житті не так все просто. Все, що не залежить від нас, – відбувається для того, щоб нас чогось навчити чи чимось допомогти або на щось наштовхнути. У моєму житті відбувається багато такого, що я сприймаю за магію, бо так не може бути з нормальними людьми.

Я вважаю, що то був якийсь доленосний момент з Тіною Кароль, хоч тоді я вже співав, мав концерт у школі та, навіть, їздив на конкурс у Хорватію.

Чи ви з Тіною Кароль говорили про цей випадок?

За лаштунками Голосу ми з нею про цю ситуацію не говорили, але знаю, що перший ефір судді дивилися у павільйоні і коли на екрані з’явилося наше відео, то Тіна дуже сміялася. Це веселий спогад, про який вона точно забула. На сліпих прослуховуваннях ще не було цього відео і ні вона, ні я про нього тоді ще не знали. Я взагалі шукав фото, а знайшов відео, яке вмонтували і показали в ефірі. Для Тіни Кароль це був сюрприз, який подарував чудові емоції.

Масштабні проєкти мають дві сторони медалі, спершу вони дають відчуття значущості та потрібності, а потім класика – «всім спасибі, всі вільні». Що відчуває учасник у кінці, який у нього післясмак?

Відразу зауважу для тих, хто захоче брати участь у Голосі країни, ви маєте розуміти, що після завершення проєкту, на наступний день, до вас, як показують у телевізійних серіалах, не прийде продюсер Валентин, не візьме за руку і не поведе у світ великого шоу-бізнесу. Все залежить тільки від вас самих і ніякої магічної палички, що виконує бажання, не існує.

Голос країни був для мене школою і великим тренером. Я не йшов туди, щоб стати зіркою, яка всім потрібна, ні, такого не було. Але під час проєкту я жив у готелі біля павільйону, бо зйомки відбувалися під час локдауну і транспорт не працював, у мене був насичений графік, все було досить активно. І ось після останнього ефіру я повернувся в Ірпінь дуже рано, десь о 7 ранку, заснув, відповідно, прокинувся ввечері. У мене ще були якісь емоції, я оголосив реліз своєї нової пісні, ми ще спілкувалися з командою, а ось у вівторок все змінилося.

Я прокидаюся у локдаун, роботи немає, проєкт завершився, я не знаю, що робити, з’явилося багато часу. Тоді я розумів, що якщо відразу піду на роботу, то на мене чекає вигорання. Як психолог, розумію ці механізми, тому, дав собі відпочити 5 днів. Просто лежав, дивився улюблені серіали, пив чай. У такий момент головне залишити себе в спокою і у потрібний момент включити назад. Головне – знайти чим себе зайняти, бо якщо запустити – це може стати фрустрацією.

Тобто, я не жалкував, що вилетів, просто не знав, що робити далі.  Йдучи на прямий ефір – розумів, що у другий не пройду. Це не було налаштуванням на щось погане, це було розуміння того, що Тьома Паучек пройде далі по голосах глядачів. Тому я себе налаштував правильно і у мене не було самокопання. Я кайфанув від свого виступу, бо зробив все так, як хотів я і як це бачив Монатік, тому я був цим задоволений.

Танці, співи, іноземні мови, бухгалтерія, фінанси і в кінці психологія – якийсь логічний ряд нелогічний. Поясни, будь ласка, чому психологія?

На випускному у музичній школі я завалив екзамен зі співу, бо у мене почалася мутація голосу. На цьому екзамені була присутня комісія з академії музики імені Глієра. Гості прослуховували дітей, які планували вступати до них вчитися. Відповідно, мені довелося чекати поки закінчиться мутація, яка затягнулася на 3 роки. Вчитися у 10 та 11 класах я не хотів, тому, поступив у наш ірпінський коледж на бухгалтерський облік.

Насправді, я не шкодую, що обрав цей напрямок, хоч жодного дня не працював за професією. Найважливіше, що мені дала бухгалтерія – це психологія. Як би не дивно це звучало, але психологія знайшла мене сама. На 3 курсі у нас був предмет «професійна психологія», який викладала психологиня коледжу. До речі, на її посаді і в її кабінеті я зараз працюю, бо вона переїхала жити за кордон. Для мене це досить символічно.

Так ось, саме вона познайомила мене з психологією і я зрозумів, що хочу далі продовжувати розвивати себе у цьому напрямку, хоч і не планував вчитися на психолога, а тим більше ним працювати.

Чому все-таки освіта психолога, а не та, що пов’язана з музикою?

Базові музичні знання я отримав у музичній школі. У подальшому я не бачу в цьому сенс, бо втрачаю кайф, коли відношуся до музики, як до професії. Це для мене не робота і мені не потрібно бути дипломованим спеціалістом. Це те, що у мене виходить, бо виходить, бо я роблю це від душі, так, як хочу, а не так як мене будуть вчити. Музика – це мистецтво, а мистецтво – це щось  без кордонів, якщо кордони з’являються – це перестає бути мистецтвом і стає ремеслом, тоді втрачається кайф.

Нещодавно я був на Закарпатті і познайомився із Павлом Рибаруком, який допомагав Аліні Паш робити музику, у них навіть є спільна пісня «Вода». Він дав нам різні дзвоники, які вішають тваринам, і попросив нас дзвонити, видавати звуки, а сам грав на трембіті. Хіба це не називається музикою, хіба це не мистецтво? Ми цьому не вчилися, робили, як відчуваємо, а не по якійсь завченій схемі. Для мене – це мистецтво, бо в мистецтві немає правил. Ось,  саме в цьому я бачу кайф. Так само людина, яка слухає музику. Я не хочу змушувати цю людину сприймати мої твори, як я бачу, бо у цьому теж мистецтво, коли кожна людина сприймає, як сама того бажає. Краса в очах того, хто дивиться.

І тим не менше, по завершенню проєктів, ти повертаєшся працювати у коледж. Хоча, на піку популярності можна було б знайти роботу у Києві. Наприклад, стати медійним дитячим психологом і брати участь у різних проєктах на телебаченні, чи створити гурт із іншими учасниками Голосу… але ти якось це обходиш стороною і повертаєшся в Ірпінь, чому?

Я почав працювати у коледжі ще до Голосу – це перше. Мені тут, в коледжі і в Ірпені, дуже подобається – це друге. Повторюся, що психологія знайшла мене сама і знайшла саме тут, у коледжі. І дуже символічно, що я зараз сиджу на місці людини, яка привила мені любов до психології, це наче відплата за те, що вона для мене зробила. Мені хочеться зробити щось хороше для цього закладу. Крім цього, я став багатодітнім батьком 30-ти підлітків і несу за них відповідальність та не можу кинути.

Ну і по-третє, я не бачу у цьому обхід сцени. Психологія не заважає мені брати участь у Голосі країни чи Танцях з зірками, записувати кавери і нові пісні. Я потроху збираю свою команду, своїх людей. У мене з’явився крутий піаніст, з яким ми все пишемо, мене запрошують на виступи. Наприклад, маю співати на весіллі пісню для першого танцю молодят.

Тобто, я не бачу сенсу позбавляти себе чогось одного, щоб займатися іншим. Тим більше, якщо я можу займатися обома справами одночасно і мені це ніяк не заважає. Я люблю і психологію, і музику однаково. Мені подобається співати і працювати з дітьми.

Чи зверталися до тебе за професійною порадою прихильники під час проєкту чи продовжують звертатися зараз?

Через те, що мене оголосили і продовжували називати на проєкті підлітковим психологом, або й через те, що я все-таки маю особливий контакт з дітьми цього віку, підлітки якраз і є моєю аудиторією. Хоча у музиці основна аудиторія – це молодь віком від 20 до 30 років.

Так, підлітки писали і пишуть. У них такий цікавий вік, коли нікому не довіряють, особливо близьким та рідним. А тут людина, яку ти начебто і знаєш, але вона не така й близька до тебе і знаходиться десь у віртуальному просторі, в якійсь точці на карті під назвою Ірпінь. Я завжди йду на контакт, щоправда, не завжди відповідаю відразу, бо бувають смс і посеред ночі, але не залишаю без уваги жодного повідомлення.

З психологічної точки зору – це нормально, що діти не звертаються до батьків, а пишуть незнайомій людині чи кумиру?

Що таке нормально? Немає сталого поняття «нормально», для всіх це індивідуально. З одного боку – це страшно, коли дитина пише незнайомій людині щось таке, що не може сказати рідним, але при цьому ми не можемо у час діджиталізації контролювати кому вона і що пише. Тому хай краще це буде умовно перевірена людина, трішки відома масам, ніж хтось, геть незнайомий.

Все-таки я психолог, який у своїй компетенції може надати якусь інформацію чи на щось вплинути. Звісно, я нічого не раджу, бо не маю на це права, просто коли мене щось запитують – відповідаю чесно і максимально щиро, допомагаю розібратися у ситуації. Я не хочу стати каталізатором чогось, що може вплинути на людину негативно, тому знаю, що нічим не нашкоджу. Проте, це дійсно страшно не знати, кому може написати твоя дитина. Я закликаю батьків бути уважними до своїх дітей та максимально розуміючими.

Раніше, років 20 тому, не було прийнято звертатися до психолога. Про психологів чи то не знали, чи то вважали лікарями, до яких звертаються психічно хворі люди, а таких обходили стороною і всі старалися мовчати про свої проблеми, щоб не втратити друзів. У чому відмінність сучасних підлітків і підлітків того часу?

Якщо відкинути нові явища, яких не було раніше, а це Інтернет і проблеми, пов’язані з ним, а саме: булінг у соціальних мережах, проблеми кібер-насильства, групи-смерті і кет-фішинг, то проблеми у дітей ті ж самі, що і 20 років тому. На першому місці проблеми романтичного характеру, а саме – перше кохання, яке не завжди взаємне, потім проблеми із самооцінкою і стандартами краси, ну і проблеми з навчанням, коли тебе записали у двіяшники-тріяшники і коли не знаєш, яку професію обрати тощо. Тобто, ці проблеми були у різні часи.

Музика дійсно лікує?

Після Голосу країни набив собі тату у вигляді пластира з нотами, де написано «сквозь барьеры и сплетни иду напролом сквозь огни». Музика не прибирає причину ран, але, як пластир, допомагає заглушити біль і швидше загоїтися рані. У будь-якому випадку вона краща, ніж подорожник. На поранену душу подорожник не накладеш, а музику – можна і вона допоможе. Першопричину не прибере, але однозначно допоможе, як і розмова з подругою чи психологом.

Психолог, співак, танцюрист, автор пісень, композитор, митець, викладач, коуч, чи, як модно зараз казати, творча особистіть. Володимир Хоменко – хто він?

Складне питання, на яке можу відповісти банально – Володимир Хоменко – це людина (сміється).

А якщо серйозно, то я задумувався над цим, проте, виокремити щось одне не можу. Все залежить від обставин, у яких я знаходжуся. Якщо в оточенні музикантів – то я музикант, якщо в оточенні психологів – то психолог. І дійсно мене правильно назвали на Голосі країни – співаючий психолог. Хоча, краще – музикальний психолог, бо то трохи дивно, коли заходиш у кабінет до психолога, а він співає (сміється).

Які плани на майбутнє? Що буде на новій карті бажань?

Альбом, хоча я себе ним не обтяжую і не навантажую. Він буде тоді, коли я буду готовий до нього. Точно – більше концертів, випуск з університету і знову Танці з зірками.

Понеділок, 18 Січня 2021
11:42

За вихідні на Київщині – 601 випадок коронавірусної хвороби

За вихідні на Київщині – 601 випадок коронавірусної хвороби й 893 одужання. За вихідні в Київській області було виявлено 601 випадок ...

Вівторок, 04 Січня 2022
11:00

Минулої доби в Ірпінській МТГ виявили 8 ковід-хворих, з них 1 дитина

3 січня 2022 року в Ірпінській МТГ підтвердили 8 випадків захворювань на коронавірусну хворобу COVID-19, з них 1 дитина. Про це повідомили у ...

П’ятниця, 25 Жовтня 2019
14:55

Михайлина Скорик стала помічником народного депутата

Про це   громадський  діяч  повідомила у  власному  профілі  Facebook. За словами Михайлини,  її   діяльність  буде  спрямована  на вирішення  ...

П’ятниця, 22 Жовтня 2021
21:15

Мін’юст вводить нові платні послуги для ув’язнених: що ж це буде?

Міністерство юстиції України вводить нові послуги для ув'язнених – платні телефонні розмови та користування мережею Інтернет. Про це повідомив ...