Ви колись бачили як собачка їсть тіло людини: Антон Довгопол про те, як йому довелося бути і військовим лікарем, і військовим капеланом

Декілька днів тому головний лікар Ірпінської центральної міської лікарні Антон Довгопол спільно із колегами на території церкви у Бучі похоронили 67 цивільних та захисників України. Деяких з них навіть не вдалося ідентифікувати. Крім цього, Антону Довгополу вдалося евакуювати до Київської обласної клінічної лікарні не тільки персонал, а й пацієнтів. Редакція Ірпінського Вісника поспілкувалася з очільником медзакладу та розпитала, як це бути не тільки військовим лікарем, а й військовим капеланом.

З початку війни вам довелося не тільки лікувати і рятувати людей, а й хоронити їх. З яким серцем це відбувалося? Чи тут було не до емоцій?

Я не знаю, як вам це пояснити. Ви колись бачили, як маленька собачка їсть тіло людини? У нас не було іншого виходу, ми робили все, що могли. Бо вивозити тіла чи хоронити їх по-людськи нам не дозволяли окупанти, які буквально з 3 дня російсько-української війни захопили наш медзаклад. Вони ж забороняли нам і виїжджати, але нам вдалося не тільки самим виїхати, а й евакуювати чимало людей і все це ще до «зеленого коридору» під обстрілами російського ворога.

Серед людей, яких ми евакуйовували, були й ті, яких привозили діти у лікарню і залишали там, а самі тікали. До речі, своїх батьків евакуювати не вдалося, не захотіли виїжджати з рідного міста.

Скільки загинуло людей? 67 чи більше? Це захисники чи й прості жителі, які потрапили під обстріли?

Так, 67, з яких 33 вдалося ідентифікувати. Серед них 3 бійця Збройних сил України, решта – цивільні. Інших ідентифікувати не вдалося. Усі дані ми передали у поліцію та прокуратуру, шукати рідних треба там.

Як вам вдалося зібратися, щоб вистояти і пройти це пекло?

Я дуже люблю свою дружину та дітей, все заради них. Зараз вирішу питання з житлом для них, бо наш будинок зруйнували росіяни, і далі буду робити свою роботу та з автоматом боронити Україну до самої перемоги. Мені хочуть вручити якусь нагороду від Президента. Не потрібні мені ніякі нагороди, головне, щоб все закінчилося, щоб всі були живі і сім’ї були разом.

Раніше ми писали, що Ірпінська центральна міська лікарня, яка в умовах окупації працювала 17 днів, перевезла своїх пацієнтів та медперсонал до Київської обласної клінічної лікарні. Незважаючи на окупацію медзаклад працював у звичному режимі та був забезпечений усім необхідним.