Я все думаю чи моя русофобія є достатньою: українка про окупацію Приірпіння

Представниця Міжнародного фонду «Відродження» поділилася відчуттями та думками, щодо приходу руського міра на Приірпіння, які останніми днями не дають їй спокою. Про це Ольга Гальченко написала на своїй сторінці у Facebook. 

Вона зауважує, що «єдине про що думає ці останні дні, коли вирушає в раніше окуповані села і містечка – чи її русофобія є достатньою». «Чи достаньо буде просто зневажати російських солдат, які гуртом гвалтують українських дівчат? Вбивають хлопців? Чи можна просто бажати їм болісної та повільної смерті, поки вони отримують звання та почесті в своїй збоченій країні? Чи я залишусь цілісною та нормальною особистістю, якщо буду закликати знищити ці хворобливі угрупування? Чи, може, краще щоб вони були юридично покарані – бо вони правда цього не очікують», – ділиться роздумами .

Вона зауважує, що легко вбивати, гвалтувати, руйнувати – і не нести жодної відповідальності. Далі її текст.

«Ось, наприклад мале – малесеньке село. Воно загубилось між Бородянкою та Макаровом. Максимально довга окупація росіянами: вже 25 лютого вони були, і тільки на початку квітня пішли. Громада на 400 людей. 73 хати зруйновано. Просто уявить собі. Частина під корень, частина просто руйнації, які неможливо відновити. 15 людей тупо розстріляли. Просто це були наймолодші, найсильніші хлопці. Вони навіть не встигли створити самооборону чи тро, їх просто одразу знищили.

Троє вмерли «спокійно»: на них впали снаряди і випалили всьо. Я встигла побачити кістки та яму від бомби. Кістки! Живих людей, які ще недавно були, але які зникли, бо прильот російської бомби був по їхньому подвірю.

Десь сорок (!!!) зникли безвісті. Насправді, всі в селі знають як і коли. Була колона з 14 машин – діти, жінки, літні чоловіки – які намагались виїхати.

Руські їм дали «зелений коридор». Зелений, бля. Ну ми то знаємо що це значить. Вони не знали. Про цю колону окремо мабуть напишу. Далі. Десяток згвалтувань. Десяток! Всі про все знають. Знають, що були незаймані зкривджені  дівчата, що були вбивства, що були огидні, болючі злочини. Але в офіційній статистиці нічого не буде, бо жодна не подала заяву в поліцію. Жодна. Ми розмовляли з всіма людьми, з родинами. Я плакала, я правда плакала разом з ними, з всією Україною», – написала вона  і додала, що і зараз плаче. «Плачу, і плачу, і плачу – бо правда, наша русофобія недостаня. Вони всі –  ВСІ мають відповісти. Тоді мабуть моя русофобія заспокоїться», – підкреслила Олена Гальченко.

Термінові, важливі і перевірені повідомлення про російсько-українську війну та інші події міста та Приірпіння читайте на нашій сторінці у Facebook та у  Telegram-каналі.